Übersetzungen > Uschkalow, Saschko

тендітні троянди втрачають запах

ті, що я
посадив
тобі в серце –

тягар
твого найважчого суму

це плаче світ

бо темно було
і годі

то слабкість підкошує
наші тіла
то негода хоче зламати нас
мов дерева
і запалити наші
сумні й пересохлі душі

то голоси далечіні

що гукають до нас
утішають
і ваблять

додому

потайними шляхами
через поля
засіяні
чорними квітами
сподівань

це пісня світанку

що забирає в нас почуття
і зника
у блакитних сутінках

це – як немає мети

бо батьківщина – навряд чи те місце
де можна по-справжньому жити

до неба

прямуємо ми